На шляху до мрії
Павло Комарницький, 8 років в Іспанії.
Приїхав із мамою, коли йому було всього 9 років.Вчиться на майстра зі встановлення та ремонту кондиціонерів, холодильних камер та газових колонок. Бере активну участь в усіх заходах, які проводять греко-католицька капеланія храму Божої Матері Доброї звістки (BuenSuceso) та суботня школа.
1. Що найбільше запам’яталося з перших днів перебування в Іспанії?
Я приїхав разом із мамою, яка вже на той час мала документи, в кінці серпня 2003 року. Перші дні перебування запам’яталися тим, що навкруги чув іншу мову, якої зовсім не розумів.
2. Як давалося навчання в школі?
Пам’ятаю, як я перший раз прийшов до іспанської школи 13 вересня на початок занять. Я був одягнутий святково, у костюм із краваткою, із букетом квітів в руках, але свята першого дзвоника не було. Всі прийшли просто вдягнуті, без квітів.
Мене дуже гарно сприйняла вчителька, яка приділяла мені багато уваги.
Дуже важко було перші місяці в іспанський школі. Всі до мене говорили, а я не знав, що відповісти. Мене звільнили від вивчення англійської мови, яку в Україні поглиблено вивчав з першого класу, та дали спеціально додаткові індивідуальні уроки іспанської мови, що допомогло мені швидко ввійти в мій шкільний колектив.
Спочатку домашнє завдання виконував із мамою, яка після роботи допомагала мені перекладати, підтримуючи мене морально. Але інші предмети, такі як математика, англійська мова, не викликали проблем. Мені здалося , що тут програма в 5 класі набагато легша.
3. А подальше навчання?
Щоб продовжувати навчання в ESO, потрібно було поміняти школу. Почалися нові предмети, і потрібно було більше часу приділяти навчанню. На початку було дуже важко. Щоб закінчити ESO, потрібно успішно складати екзамени за кожний курс. Навчання продовжувалося 4 роки.
Улюбленими предметами були математика та фiзкультура.
Закінчивши ЕSО, я вирішив здобути спеціальність майстра зі встановлення та ремонту кондиціонерів, холодильних камер та газових колонок. У цьому році я закінчую навчання за цим профілем.
4. Чи не важко тобі було поєднувати навчання в іспанський школі з навчанням в суботній український школі?
Коли у 2005 році відкрили суботню українську школу при греко-католицькій капеланії храму Buen Suceso, я почав ходити у 7 клас. Із нетерпінням чекав суботи, щоб зустрітися зі своїми ровесниками. Навчання в суботній школі було цікавішим. Ми святкували свята такі: Миколая, Різдво, День матері та багато інших, в яких я завжди з охотою брав участь. Зараз я є учнем Міжнародної української школи та вже закінчую 11 клас. Відколи почав ходити до української школи, у мене з’явилося багато друзів-українців. Нам цікаво зустрічатися у вільний час, співаємо під гітару українські пісні...
5. Ти пам’ятаєш, як ти почав допомагати в церкві?
Ніколи не забуду 20 вересня 2005 року, коли ми iз мамою пішли до церкви і мені запропонували прислуговувати. 27 вересня на велике свято Чесного Хреста я перший раз прислуговував. Церква на мене дуже позитивно вплинула, зміцнила у мені віру у Бога. Більше почав слухати маму і навчився відрізняти, що добре, а що зле.
6. Твої побажання одноліткам-українцям в Іспанії.
А своїм ровесникам я би порекомендував, щоб вони використали шанс та здобули європейську освіту. Я сам розумію, що зараз найліпший вік у житті, але поки молоді,то нехай скористаються цією можливістю, бо колись може бути пізно.
Нехай здійсняться всі твої мрії, Павле! Щасти тобі!