Після закінчення інтернатури з оториноларингології повернулася в місто, де народилася і провела своє дитинство; в лікарню, де мої батьки пропрацювали 25 років, де мене всі знали і поважали, не дивлячись на те, що зусилля я до цього ніякого не докладала. В 25 років життя моє здавалося повністю організованим: дім, місце роботи, пацієнти, авторитет. Але хотілося чогось досягти самому. Навчитися чогось більшого. Побачити світ. От я і вирішили поїхати на рік-два за кордон. Заробити грошей на підвищення кваліфікації або на написання наукової роботи.

 На перший погляд мене вразив колір землі, кам´янистість і сухість полів та степів, особливо в Кастильї. А також відкритий характер іспанців, їх безтурботність, на відміну від наших співвітчизників, заклопотаних у своїй боротьбі за виживання. Тут люди мають час на роботу і  відпочинок, займатися благодійністю і подорожувати по всьому світу.

 Досягнень, чесно кажучи, в мене багато як у професійному, так і в особистому плані. З дитинства я мріяла бути лікарем, але ніколи собі не уявляла роботу в поліклінниці або на консультації. Маленькою хотіла бути лікарем-космонавтом, пізніше захоплювалася лікарями, які супроводжували експедиції на північний чи південний полюс та гуманітарні акції в країнах третього світу, або допомагали потерпілим від катастрофи.

Це все залишилося в мріях поки що. Крім того, що я лікар долінарноїневідкладної  допомоги на міський швидкій, я також − лікар рятівної служби на гелікоптері цивільної оборони.  Ми займаємося рятуванням людей на морі, в горах. Також я належу до рятівної спелеологічної групи в Кантабрії, а взимку працюю лікарем лижної станції Альто-Кампо (Alto Campo).Шлях до цього був некороткий. Із 2002 року, коли я почала працювати лікарем, довелося закінчити багато підготовчих курсів, побувати на багатьох конгресах . До речі, в даний момент закінчую трьохрічне навчання в університеті Сарагоси   на майстра з невідкладної медицини в умовах високогір’я. А також із моїми колегами стоїмо на порозі відкриття школи екстремальної медицини на базі фундації «Rapid Medical», яку ми створили для проведення курсів для лікарів-емігрантів з метою їх адаптації в національну систему охорони здоров’я та підготовки професіоналів у специфічних умовах рятівних бригад і невідкладної допомоги.

Окреме і важливе досягнення – це моя сім´я. В мене троє дітей: Мартуся, якій 13 років, і двоє близнят, Ерік та Данко. Родина для нас із чоловіком − як кисень, життєво необхідний елемент, без якого було б неможливо нам долати всі перешкоди.

Підтверджувати свій диплом було неважко: рік терпіння і співбесіда в Міністерстві освіти.

Страшно було починати працювати в умовах, які цілком відрізняються від наших. Тому у нас з’явилася ідея створити школу для того, щоб люди, які приїхали з інших країн, могли навчитися лікарських протоколів в Іспанії, опанувати місцеву фармакологію і загальну систему медичного обслуговування. Таким чином, лікар, який пройшов стажування на нашій фірмі, міг приступати до роботи, ознайомившись зі специфікою місцевої системи охорони здоров’я.  

 Часу хронічно не вистачає. Основне - це добра організація і режим. Дуже важливо не приносити додому проблем із роботи і старатися ( намагатися ) насолоджуватися  дітьми по повній програмі.

Я закохана в іспанську природу. В зеленій Кантабрії є все: високі і чудові Піки Європи, синє безмежне море з безлюдними пляжами і скалистим узбережжям, таємничий світ підземних печер. Мене захоплюють Піренеї та Балеарські острови. А ще вражають історичні пам’ятки, збережені з особливим почуттям і повагою до минулого.

 8. В Україні готується нова реформа охорони здоров’я. Яка ваша думка?

Хотілося б, щоб нова система забезпечила якісне медичне обслуговування, доступне всім українцям. Думаю, що найкраще було б поєднати страхову медицину з приватною. Як в Іспанії.

Намагаюся провести його поряд із моїми дітками. Надаю перевагу свіжому повітрю. Мені дуже подобається займатися різними видам спорту, до яких потроху заохочую і дітей. Взимку − лижі і санчата для малюків. Літом – альпінізм, кантонінг, плавання, прогулянки в горах та в лісі.  

Мрію, щоб мої діти були щасливими і працьовитими і щоб одержували задоволення від професії, яку оберуть у своєму житті. Мрію, що всі були здорові і винайшлись ліки від усіх страшних захворювань. Мрію, щоб день мав не 24, а 36 годин. Мрію побувати в Гімалаях, і на Галапагоських островах. Думаю, що мені не стане ночі, щоб написати все, про що я мрію.

 Читачам бажаю успіхів і доброго настрою. Але основне - це здоров’я, повірте мені як лікарю.